Слово "пливучий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПЛИВУ́ЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до пливти́. Борис.. глядів на бистро пливучу чисту воду (Фр., III, 1950, 450); // у знач. прикм. Немає сонця — І десь воно, проте, живе і світить: За хмарами пливучими, за снігом (Рильський, II, 1960, 94); Там, на пливучих крижинах, можна зустріти білих ведмедів (Трубл., Крила.., 1947, 41).

2. у знач. прикм. Який легко розмивається, піддається розрідженню, розмиванню (про грунт). Балки кріплення вгинаються під тиском пливучої маси (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 97).

3. у знач. прикм., перен. Те саме, що пла́вний. Гучна, важка, пливуча полилася вона [пісня], як вода, понеслася над усіма головами (Мирний, III, 1954, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 582.