ПЛЮ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. Те саме, що плю́хати. І він.. з розгону плюхається в річку (Сміл., Крила, 1954, 119); // Швидко, з розгону або незграбно, важко сідати, опускатися. Він плюхається в крісло.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 601.