ПЛІ́ДНІСТЬ, ності, ж.
1. Здатність регулярно давати приплід, плодитися. Підвищенню плідності свиноматок і збільшенню виходу ділових поросят сприяло в першу чергу поліпшення годівлі (Колг. Укр., 7, 1957, 8).
2. перен. Практична, безумовна користь; плодотворність. Поезія П. Тичини засвідчує плідність пошуків напруженої асоціативності мислення (Рад. літ-во, 7, 1967, 39).
3. перен. Здатність створювати що-небудь у великій кількості. З погляду формального мусимо визнати у.. [автора] велику вправність у віршуванні і велику плідність (Фр., XVI, 1955, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 586.