ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, присл.
1. Впритул, поруч. Матюха з Данюшею сіли пліч-о-пліч на генеральшиній канапі (Головко, II, 1957, 46).
2. перен. Єдиним фронтом, об’єднавши свої сили, згуртовано. — Може, послухаємо тих, кого привела до нас революційна солідарність і з ким нам пліч-о-пліч на ворога йти?! (Гончар, II, 1959, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 587.