ПОБА́ВИТИ, влю, виш; мн. поба́влять; док., перех. Бавити якийсь час. Побав дитину, бач як репетує (Сл. Гр.); Бідні москалики мусили вперед пішки дибати з трубами, щоб побавити панів (Н.-Лев., III, 1956, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 607.