ПОБАДЬОРІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до бадьорі́шати. Вхопивши чарку та другу тієї живиці-дурниці, й він побадьорішав трохи (Мирний, І, 1949, 300); Після відпочинку люди побадьорішали (Тют., Вир, 1964, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 608.