ПОБЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Бликати час від часу. У вікні побликував вогник; Василь сидів і спідлоба побликував на матір, як вона голосила, заливалася слізьми (Мирний, IV, 1955, 116); Повстанці.. побликували на нього з неприхованою ненавистю (Гончар, II, 1959, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 620.