ПОБО́ЛЮВАТИ, ює, недок., розм. Боліти (див. болі́ти 1 1) трохи або час від часу. Сидить [Луценко] на халаті, взявся за голову, поболює чогось… (Тесл., З книги життя, 1949, 213); Рука поболює трохи в плечі (Кол., На фронті.., 1959, 14); // безос. У грудях поболює (Л. Укр., V, 1955, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 622.