ПОБО́РЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. поборо́ти, побо́рювати. Чи на поборення чужого ворожого впливу не затрачують [декотрі душі] усіх своїх сил — так, що організм поволі нидіє, завмирає? (У. Кравч., Вибр., 1958, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 622.