Слово "побратися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОБРА́ТИСЯ, беру́ся, бере́шся, док.

1. Взятися за що-небудь або один за одного (про всіх або багатьох). Пасажири побралися за поручні.

◊ Побра́тися в (під) бо́ки — те саме, що Взя́тися в (під) бо́ки (про всіх або багатьох) (див. бік). Отсе тут буде юрба, що знай танцюють та сміються. Побравшись у боки, вибивають під бандуру гопака веселії злидні (П. Куліш, Вибр., 1969, 138); Побра́тися за ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) — взяти за руки один одного. Після сніданку Іван з Франкою побралися за руки і пішли в долину (Чорн., Потік.., 1956, 43); Обнімемось, поцілуємось, поберемося за рученьки та й підем удвох собі аж у Київ (Шевч., II, 1953, 174); Побра́тися па́рами — взятися по двоє один за одного (про всіх або багатьох). Дівчата позбігались, покидали сапи і знов побрались парами (Н.-Лев., II, 1956, 33); Побра́тися попі́д ру́ки (ру́чки) — взяти під руки один одного. Єгер і Бекер побрались попід руки, ведуть перед громадці з молодих ткачів, увіходять з гуком у ванькир, а звідти до шинку (Л. Укр., IV, 1954, 227); Побра́тися рука́ми за ши́ї — обхопити руками шиї один одному; обнятися. За кілька день Альоша з Матросом, побравшись руками за шиї, вийшли з подвір’я (Мик., Повісті.., 1956, 82).

2. розм. Піти, відправитися куди-небудь. Чіпка.. побрався прямо в Піски (Мирний, І, 1949, 349); Не доїздячи.. до Києва, взяли вони у ліву руку, да й побрались гаєм, по кривій доріжці (П. Куліш, Вибр., 1969, 49); Вийшов він [з острога] і не подає знаку, а сам на Чернігів побрався (Гр., II, 1963, 279); // Вилізти, піднятися на що-небудь або куди-небудь. Хведір.. мовчки побрався на піч (Мирний, III, 1954, 65); Качки голосно закрякали і побралися на берег (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25); Вони вилізли з машини і побралися вгору по східцях, що вели до прекрасного білого будинку (Загреб., Європа. Захід, 1961, 23).

3. Поженитися. Як умирала стара, то благословила наймита з наймичкою побратись (Стор., І, 1957, 58); Бере ж молодий Ланович.. Милянову доньку.. Хто був би то гадав, хто був би то сподівався, що обоє поберуться? (Мак., Вибр., 1954, 194); Буде у Артема з Варварою ювілей їхнього одруження. Тридцять років, як побрались (Кучер, Чорноморці, 1956, 27); * Образно. [Сапфо:] Його потуга з талантом побралась і за дітей були — мої пісні і славні вчинки мудрого Дареса (Л. Укр., III, 1952, 724).

4. тільки 3 ос., чим, розм. Перетворитися в щось, набути певного вигляду (про все або багато чого-небудь). В їх [у дітей] од його лікарства усе в животі брусом побралось (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 625.