ПОБУБНЯ́ВІТИ, іє, док. Збільшитися, набрякнути, наповнюючись вологою, соком (про все або багато чого-небудь). Дерева ще були голі, хоч бруньки вже міцно побубнявіли (Кобр., Вибр., 1954, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 627.