ПОБУТУВА́ТИ, у́є, недок. Існувати, бути наявним (у побуті). Побутував на Закарпатті свого часу й ляльковий театр (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 59); В Японії побутує такий новорічний звичай: до кінця грудня треба будь-що сплатити давні борги (Наука.., 12, 1965, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 630.