ПОБІ́ГАТИ, аю, аєш, док.
1. Бігати якийсь час. Ніколи Ані пограється [Іван] з дітьми, Ані побігає (Шевч., II, 1963, 369); Інші хлопці й дівчата приходять до школи раніше, щоб побігати перед уроками (Автом., Щастя.., 1959, 7); Минулий раз вона ж метушилася з концертом, то вже на сей раз нехай би ще інші побігали (Л. Укр., V, 1956, 391).
2. розм. Док. до бі́гати 6. Телиця побігала.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 614.