ПОБІ́ЛЬШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОБІ́ЛЬШИТИ, шу, шиш, док., перех.
1. Робити більшим за кількістю, величиною, об’ємом і т. ін. Він ще не стільки знав господарство, щоб помітити, де і скільки Галушківський зменшує прибуток та побільшує трати (Гр., II, 1963, 92); Кілька літ проживали бузьки, виводилися на комині, кілька літ побільшували кожної весни своє гніздо, і ніхто й пальцем їх не рушив (Ков., Світ.., 1960, 118); Грекова лавочка була зовсім недалеко — за один квартал. Альоша біг туди, дивився на об’єкт своєї творчості і, прибігши назад, виправляв ніс [статуетки], побільшував голову, обробляв підборіддя (Мик., II, 1957, 249); Треба сказати, що голод в Росії [1891 року] ще побільшив наплив переселенців до Сибіру (Л. Укр., V, 1956, 70).
2. Робити більшим за ступенем, силою, інтенсивністю вияву; посилювати. Червоне намисто ще побільшувало рум’янець на її щоках (Н.-Лев., II, 1956, 230); Великі дзеркала, порозвішувані по стінах, ще побільшували яркість [яскравість] освітлення (Фр., І, 1955, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 618.