Слово "побір" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОБІ́Р, бо́ру, ч.

1. перев. мн., заст. У дореволюційній Росії — збір грошима або натурою (на користь держави, поміщика і т. ін.). З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (Стор., І, 1957, 367); Подать, збори, побори, викупне, лихі порядки, що завели пани і правителі, людей давлять (Горд., Чужу ниву.., 1947, 139).

2. діал. Дія за знач. побира́ти. [Комісар:] Семен Перун має бути арештований за надужиття при поборі податків (Фр., IX, 1952, 416).

3. діал. Призов на військову службу. — Мені ще два роки чекати, поки буду вільний від військового побору і зможу женитися (Фр., III, 1950, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 618.