Слово "пов'янути" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОВ’Я́НУТИ, ну, неш, док. 1. Утратити свіжість; усохнути (про рослини). — А без мене, — дощ доводить, — Враз пов’януть всі садочки! (Граб., І, 1959, 452); Ще кілька хвилин, і знову стане поночі, завиють дикі вітри, і пов’януть останні чарівні квіти (Ів., Вел. очі, 1956, 69); // Утратити свіжість, пружність; стати кволим (про людське тіло). Я був стомлений до краю, в мені пов’яли всі м’язи (Ю. Янов., II, 1958, 119); // перен. Утратити принадність, потьмаритися, стати невиразним. З того ж часу все для дівчини якось наче помарніло й пов’яло: і місця, і обличчя всі поробилися без цвіту і без квіту наче (Вовчок, І, 1955, 359); Погасли, пов’яли всі кольори ясні (Рильський, І, 1960, 85).

2. перен. Утратити рухливість, бадьорість; зробитися млявим, байдужим. Сонце палить… Пов’яли хлопці, поварились, як раки (Вас., II, 1959, 167); // Поступово втратити фізичну силу; змарніти, ослабнути. Усі люди пов’яли, змарніли; тільки бабуся велична, як і була (Вовчок, І, 1955, 127); Ми, квіти, вас рвемо. Пахучі, простіте! І люди пов’яли, мов зірвані квіти (Рильський, І, 1960, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 700.