Слово "повага" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОВА́ГА, и, ж.

1. Почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. З радості стара як оп’яніла. Їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Мирний, І, 1949, 358); Як чоловік і ремісник, він мав велику повагу не тільки в своїм селі, але й широко в окрузі (Фр., І, 1955, 11); Мене захопило Кайтове геройство, я проймаюсь до нього ще більшою повагою (Кол., На фронті.., 1959, 60); В батальйоні позаочі Кармазина частіше величали просто Іваном Антоновичем, може, з поваги до його педагогічного минулого (Гончар, III, 1959, 198); // Вияв цього почуття. Кожне слово, що говорив я вам, я говорив з найбільшою повагою (Коб., III, 1956, 235); Кожен рух його був сповнений поваги (Рильський, II, 1960, 237); // діал. Авторитет. За той час він.. привик глядіти на сина, як на силу, як на якусь повагу, котрої суд мусить мати велику вагу в його ділах (Фр., III, 1950, 77).

◊ Віддава́ти (відда́ти) пова́гу див. віддава́ти; Засві́дчувати пова́гу див. засві́дчувати; З [вели́кою (висо́кою і т.ін.)] пова́гою — уживається як ввічлива формула в кінці листа до кого-небудь. Моя жінка засилає Вам [Панасе Яковичу] і Вашій пані привіт. З високою повагою до Вас повік щирий М. Коцюбинський (Коцюб., III, 1956, 248).

2. рідко. Солідність, серйозність. З листів товаришки Клавдії Струмінської довідуюся, що їй трудно освоїтися, прибратися в повагу учительки,.. для неї повага учительки дуже тяжка річ (У. Кравч., Вибр., 1958, 313); Терентій одягає чумарку і, надаючи обличчю скільки треба поваги, іде на подвір’я (Стельмах, І, 1962, 106); // у знач. присл. пова́гою. Те саме, що по́вагом. На ганку залунали чиїсь тверді, неквапливі кроки, і до хати повагою увійшов одягнений по-дорожньому височенний широкоплечий чоловік (Добр., Очак. розмир, 1965, 210).

3. діал. Рішучість. Якби він не мав поваги, щоб підпалить, і мене не підцькував, то не було б і пожежі (Сл. Гр.); Він глянув у сині очі панни Мані, і вона йому з сим запалом і повагою на рум’янім личку здалася незвичайно гарною (Мак., Вибр., 1954, 19).

4. діал. Спокій. Була якась така тиша, така врочиста повага на землі і в повітрі.., мов німа тривога перед приходом грізного судді (Фр., VII, 1951, 149).

$ З пова́гою: а) шанобливо. Андрієві вона подала вечерю з повагою, як до господаря, що має власний грунт і хазяйство (Коцюб., II, 1955, 24); Побачивши Тараса Григоровича, Тургенєв хутко підвівся й уклонився поетові з повагою (Ільч., Серце.., 1939, 180); б) поважно. Дівчиною як була [Марта], бігає, сміється, щебече; а тепер .. двір перейде тихо, велично, у вічі гляне з повагою (Вовчок, І, 1955, 79); в) повільно, не поспішаючи. Андрій з повагою вийшов на ганок (Коцюб., І, 1955, 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 631.