ПОВАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. розм. Вважатися, визнаватися за кого-, що-небудь. Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 456).
2. Пас. до поважа́ти 1. Всяка письменна людина поважалася запорожцями, висувалася в колі (Ле, Наливайко, 1957, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 632.