ПОВА́ЖИТИ 1, жу, жиш, док., перех. Зважити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
ПОВА́ЖИТИ2, жу, жиш, док., діал.
1. кому. Виявити повагу до кого-небудь, виконавши його бажання. На прощанні випрохала Маруся у Василя сватаний платок.. Поважив їй Василь, віддав (Кв.-Осн., II, 1956, 77).
2. на що. Спокуситися. — Хто за його добре слово скаже?.. А ти поважила на його красу..? А краса та, та врода тільки на лихо й здалися! (Мирний, І, 1954, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 632.