ПОВБИВА́ТИ 1, а́ю, а́єш, док., перех. Ударами загнати в щось (у дерево, землю і т. ін.) усе або багато чого-небудь. По обидва боки току повбивали [наймити] кілки, а на кілках повішали ліхтарі, щоб світ падав на тік (Н.-Лев., III, 1956, 74); // безос. Дараби повбивало в берег, покрутило, поломило, порозтріпувало (Хотк., II, 1966,409).
ПОВБИВА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Убити всіх або багатьох. — Всі знаємо, що багато людей повбивав [дід] (Фр., VI, 1951, 190); — Поки що я хочу тільки одного: щоб ти, Гнатко-безп’ятко, повбивав усіх вовків, які мені худобу переводять (Стельмах, І, 1962, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 636.