ПОВБИВА́ТИСЯ 1, а́ються, док. Заглибитися в щось унаслідок ударяння, натискування (про все або багато чого-небудь). Стріли засвистіли, мов змії, і, перелетівши понад головами дружинників, повбивалися в стіну (Фр., VI, 1951, 76).
ПОВБИВА́ТИСЯ2, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Розбитися насмерть; убитися (про всіх або багатьох). Поки пташка літає і корму добуває, зозуленя повикидає усіх маленьких пташенят з гнізда, вони попадають на землю і повбиваються (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265).
2. Позбутися життя, воюючи, б’ючися з ким-небудь (про всіх або багатьох). — Годі вам воювати! — кричала весело молодиця. — Повбиваєтесь (Довж., Зач. Десна, 1957, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 636.