ПОВБИРА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Одягтися (про все або багато чого-небудь, про всіх або багатьох). Тим часом Надезя й Палазя повбирались і повиходили в світлицю (Н.-Лев., III, 1956, 184); // Гарно одягтися; нарядитися (про всіх або багатьох). Дома в себе вони.. ходять було в дьогтяних сорочках да в дірявих кожухах-кажанках, а тут повбирались у такі жупани, що хоть би й гетьманові (П. Куліш, Вибр., 1969, 78); [Пані Люба (до дівчат):] Чого це ви, дівчата, повбиралися сьогодні? Свято яке почули? (Вас., III, 1960, 200); * Образно. Білий чистий сніг покривав дахи, галуззя дерев, і навіть кілля в плоті.. повбиралось у маленькі біленькі шапочки (Кобр., Вибр., 1954, 106).
2. Прикрасити себе чим-небудь (про всіх або багатьох). Дівчата вперше, після довгого посту, повбирались в квітки й стрічки, скільки в їх лежало в скринях (Н.-Лев., III, 1956, 104); * Образно. Глянь, смереки зеленії коси повбирались у яснії роси (Л. Укр., І, 1951, 201).
3. розм. Забруднитися (про всіх або багатьох). Хлопці повбирались у крейду.
4. розм. Проникнути, пробратися куди-небудь, удаючись до хитрощів, підкупу і т. ін. (про всіх або багатьох). — Їм [панам] що? — четвертий каже. — Вони собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! (Мирний, І, 1949, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 636.