ПОВЕ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повести́1 2, 3. — О, будьте певні! Ваші діти будуть так поведені, як слід шляхетним фаміліям (Н.-Лев., І, 1956, 423); [Аецій Панса:] Дочку за се хвалю. Вона у мене поведена по-старосвітськи (Л. Укр., II, 1951, 358); // пове́дено, безос. присудк. сл. Далі вже, годів через два, вже не тільки кури, вже стали пропадати і поросята.. І що то? — тільки що з двора поведено, то як у воду! (Кв.-Осн., II, 1956, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 637.