ПОВЕ́РНЕНИЙ, ПОВЕ́РНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поверну́ти. На той бік його [каменя], що був повернений до моря, хвилі накидали баговиння (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 54); Втікачі були повернуті через три дні (Смолич, II, 1958, 58); Цілує [солдат] землю чорну, Як рідну, як свою, Незламну, непоборну, Повернену в бою (Бичко, Вогнище, 1959, 96); — Найкращою подякою буде вчасно повернута книжка… Це — братова. А він у мене щодо книжок страшенний куркуль (Мур., Свіже повітря.., 1962, 5); Власники душ, повернених у робоче бидло, записаних у господарський інвентар дідича разом із волами й кіньми, найбільш боялись того неспокійного, вольнолюбного духу народного (Коцюб., І, 1955, 335); Перекладені вони [пісні] на нашу мову не з єгипетського первотвору, звичайно, а з наукового німецького перекладу проф. А. Відемана, причому з прозаїчної форми повернені в віршовану (Л. Укр., IV, 1954, 273); // у знач. прикм. Щоб чучела риб мали більш «живий» вигляд, їх можна робити з повернутим хвостом (Вигот. чучел.., 1956, 10); // пове́рнено, пове́рнуто, безос. присудк. сл. Жерла гармат з перекопських позицій теж було повернуто на Сиваш (Гончар, II, 1959, 419); Під Очаков Погнали й Максима. Там-то його й скалічено, Та й на Україну Повернено з одставкою (Шевч., II, 1953, 254); — Укупі били ляхів, укупі терпіли всякі пригоди, а як прийшлось до розквітання, то козаки зостались козаками, а нас у поспільство повернено! (П. Куліш, Вибр., 1969, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 638.