ПОВЕРТА́ТИСЯ 1, а́юся, а́єшся, недок., ПОВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.
1. Обертаючись, вертячись, змінювати своє положення. Натиснув [Марко] обома руками ключ. Він не повертався (Мик., II, 1957, 325); На столі стояв величезний, незвичайний глобус, який сам весь час повертався (Ів., Вел. очі, 1956, 91); — Держав [Андрій] маслянку, а шестерня раптом і того… і повернулась… (Коцюб., II, 1955, 48); // Роблячи поворот, змінювати положення свого тіла (про людей, тварин). Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (Довж., І, 1958, 300); Спалося [Марусі] чогось так неспокійно, — все поверталася з боку на бік і заснула лише вдосвіта (Добр., Очак. розмир, 1965, 37); — Що тут у вас? — гукнув граф, повертаючись на всі боки на новенькому рипучому сідлі (Донч., III, 1956, 14); Далі повернувся [Телепень] на спину (Мирний, І, 1954, 321); Пташина скочила до води. Верть-верть хвостиком. Верть-верть. Стрибнула на камінчик, повернулася туди-сюди, знову стрибнула (Хотк., II, 1966, 304); // Розташовуватися, ставати і т. ін. обличчям до кого-, чого-небудь. Він повертається до неї вже на порозі і, виходячи, промовляє спокійно: — Я пішов! (Довж., І, 1958, 116); Христя і Мар’я разом повернулися до сінешніх дверей (Мирний, III, 1954, 199); Хвора слабо повернулася, а очі її вперлися в Ядзю, наче перед нею стояла якась мара (Кобр., Вибр., 1954, 108); // Рухатися, ворушитися. Усміхнулась Катерина, Тяжко усміхнулась: Коло серця — як гадина Чорна повернулась (Шевч., І, 1963, 34).
◊ Де (куди́) не поверну́ся (пове́рнешся, пове́рнеться, поверни́сь і т. ін.) — з усіх боків, усюди. Ті пишні великі очі так і сяють передо мною, як вечірня зоря, куди не повернуся (Н.-Лев., III, 1956, 272); Де не повернеться [козак заможний Клим], вона [доля] усюди з ним (Гл., Вибр., 1951, 100); Вже ворог оточив дороги кругом, куди не повернись… (Сос., І, 1957, 306); Ні́де (ні́як) [було́] поверну́тися — дуже тісно. За ними прийшли ще люди, так що за годину в хаті ніде було повернутися (Тют., Вир, 1964, 206); Кругом їх набилося народу — повернутися ніяк (Мирний, III, 1954, 272); О́чі поверта́ються (поверта́лися, поверну́лися) на кого — що, до кого — чого, куди — хтось дивиться в який-небудь бік, на кого-, що-небудь. Очі людей раз по раз поверталися на схід, де над чумацьким шляхом з-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (Стельмах, І, 1962, 31); Коли той [витязь] з’явився, всі очі повернулися на нього (Три золоті сл., 1968, 109); Поверта́тися (поверну́тися) в про́філь — змінювати положення голови так, щоб чітко вирізнявся профіль. Олдрідж повертався і в профіль, ставав спиною, і від цього тільки робився схожим на живу людину… (Ільч., Серце жде, 1939, 230); Поверта́тися (поверну́тися) лице́м див. лице́; Поверта́тися (поверну́тися) обли́ччям див. обли́ччя; Поверта́тися (поверну́тися) спи́ною (спи́нами, плечи́ма) до кого — чого і без додатка: а) розташовуватися, ставати і т. ін. так, що видно спину. Чую, що я ревную. Повертаюсь до неї плечима і даю собі слово, що між нами.. тепер кінець (Коцюб., II, 1955, 420); Повстанець відірвав від спини мокру сорочку і повернувся спиною до вартового. Вся спина була сполосована шомполами (Довж., І, 1958, 135); Тимко нехотя повернувся спиною до бійця, закрокував по піску (Тют., Вир, 1964, 342); б) виявляти невдоволення, зневагу, байдужість; поривати стосунки з ким-небудь. — Люди повернулися до них спинами.. А оті запроданці нічого не бачать із своїх нір і гадають, що вони мають на людей вплив… (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 71); Світ поверну́вся кому — запаморочилася голова в кого-небудь. Побачивши тебе учора, світ мені повернувся (Кв.-Осн., II, 1956, 45); Се́рце поверну́лося у кого, кому — хтось розхвилювався або стало тривожно, радісно кому-небудь. Подивилася Хима, та аж серце в неї повернулось (Вовчок, І, 1955, 53); Очі йому від знемоги закрилися, зуби зціплені, вид страшний, грізний. У матері аж серце боляче повернулося од того виду страшного… (Мирний, І, 1949, 161); Коли увійшла [молодиця] і побачила Катерину — серце їй повернулося (Хотк., II, 1966, 254); Се́рце поверта́ється (поверта́лося, поверну́лося і т. ін.) до кого — хто-небудь прихильно ставиться, відчуває симпатію до когось. — Нащо Галька, нащо ненависна їй, — а вона не схотіла їсти, он сидить мовчки.. та боязко позирає на неї. Їй шкода мене? — серце матернє уже поверталося до дочки (Мирний, IV, 1955, 85); Ні, не таким було кохання його [Данила] до дівчини. Її серце вже поверталося до Нечуйвітра, коли Данило побачив Галину (Стельмах, II, 1962, 163); Язи́к не поверта́ється (поверта́вся, поверну́вся, пове́рнеться) [сказа́ти (спита́ти і т. ін)] — хто-небудь не наважується, соромиться, боїться сказати, спитати і т. ін. щось. А обдурювать [людей] якось ніяково, та ще й гріх, якось і язик не повертається (Н.-Лев., І, 1956, 59); Ще хотів щось сказати [Дідушок], але язик не повертався у роті (Гжицький, Опришки, 1962, 129); Солдатам і самим не вистачало пайкової махорки і просити в них не повертався язик (Тулуб, В степу.., 1964, 299); Тут вона трохи-трохи не сказала: «Та я вже й так вас люблю». Так-бо язик в неї не повернувся, засоромилась (Кв.-Осн., II, 1956, 432); До чоловічого роду у неї [Параски] і язик не повернеться… (Мирний, IV, 1955, 54); [Як] язи́к поверта́ється (поверну́вся) у кого, кому [сказа́ти (спита́ти і т. ін.)]? — (як) наважився хто-небудь сказати, спитати і т. ін. щось? — А ми ще й кабана не кололи, що то сало зайшло за сало, — жартує Григорій. — Марія обурюється: — І як у тебе язик повертається на сміх при такій пісноті? (Стельмах, І, 1962, 227); — Язик тобі повертається, відьмо богучарська, отаке патякати? Тут від холоду «мамо» не скажеш, а їй бісики сняться (Тют., Вир, 1964, 466).
2. Роблячи поворот, змінювати напрямок свого руху. Він хоче запитати, де його сім’я, що з дітьми, а вона, забачивши його, повертається і тікає назад (Тют., Вир, 1964, 531); Вітер роздував ці різнокольорові паруси, коли канонерка круто повернулася і пішла назад до гавані, як чорна стріла (Ю. Янов., II, 1958, 109); // перен. Змінюватися, набувати іншого напряму, змісту. — Он як воно повертається. Думав, від Федота внука дочекаюсь, а вийшло — від баришника, — і Йонька бив кулаком кобилу під пузо, ніби вона була у чомусь винна (Тют., Вир, 1964, 525).
Ві́тер поверта́ється (поверну́вся) — вітер змінює, змінив напрямок. Ранком, як він ішов у Бориню купувати коня, то мороз пощипував за обличчя і вітер гнав поземку; поки ж з господарем поторгувався, вітер повернувся (Чорн., Потік.., 1956, 12).
◊ Життя́ поверну́лося го́стрим бо́ком див. життя́; Поверта́тися (поверну́тися) на до́бре (зле і т. ін.) — те саме, що Оберта́тися (оберну́тися) на до́бре (зле і т. ін.) див. оберта́тися. Там, у цеху, в нього все повернулося на добре (Собко, Біле полум’я, 1952, 68); Він писав, що справа повертається на добре, що кошти [на наукові досліди] уряд частково вже асигнував і вже розпочинаються роботи (Коцюба, Нові береги, 1959, 211).
3. на кого — що, перен. Спрямовуватися на кого-небудь іншого, на що-небудь інше. Гордій сам не помічав, як його злість поверталася на Ганну (Гр., II, 1963, 90); // Бути використаним певним чином. [Xрапко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок — на платіж повернеться (Мирний, V, 1955, 128).
4. Іти, їхати і т. ін. назад; вертатися. Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (Граб., І, 1959, 529); Скільки разів цей бриг повертався до континенту, гордо піднявши переможний шовк прапорів! (Ю. Янов., II, 1958, 68); Задумали кияни і мене друкувати. Чув, що перший том уже повернувся з цензури (Мирний, V, 1955, 404); І ось повернулися ранньої весни лелеки та й не мають де сісти (Козл., Весн. шум, 1952, 93); // перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в протилежному напрямі.
Думки́ (ду́ми, спо́гади і т. ін.) поверта́ються (поверта́лися, поверну́лися) до кого — чого — хто-небудь починає, почав думати, згадувати і т. ін. знову про когось, щось. Зник він [Роман] за снігами, а думки все поверталися до нього (Стельмах, І, 1962, 151); Про що б не згадували Марія і Петро,.. їхні спогади найчастіше поверталися до перших днів війни (Жур., Дорога.., 1948, 34); Думки повернулись до розмови з паном (Стельмах, І, 1962, 423); Поверта́тися (поверну́тися) ду́мкою (думка́ми, в ду́мці, в думка́х) до кого — чого — починати думати про кого-, що-небудь. Це все ще розуміє Фросина, повертаючись в думках до своїх минулих літ і села (Стельмах, Хліб.., 1959, 174); Повернеться він [Чіпка] до себе думкою, чує, як у голові борюкається острах з надією (Мирний, І, 1949, 168); Мерщій до сина всіма почуттями й думками повернулася [Катря] (Головко, II, 1957, 205).
◊ Поверта́тися (поверну́тися) до свої́х пена́тів див. пена́т.
5. тільки 3 ос., перен. Появлятися знову після втрати, витрати в тому самому вигляді, об’ємі, у тій самій кількості тощо. — Ні, я його [злодія] не пущу живого!.. — Матію!.. Адже шкода повернулася (Фр., II, 1950, 19); А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє — не повернеться й насіння (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10); // Відновлюватися, з’являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.). Володимир іронічно посміхається, потім очі його темнішають, до нього повертається гнів (Довж., І, 1958, 125); Коли вийшли на плесо, до лоцманів знову повернулась бадьорість (Баш, Вибр., 1948, 8); Вижив Шакір, та здоров’я до нього не повернулося (Тулуб, В степу.., 1964, 8); // Починатися знову після перерви. Батьки віддали своє життя, щоб задушити ту війну. Діти боролися, щоб вона більш ніколи не поверталася (Кучер, Голод, 1961, 448).
◊ Поверта́тися (поверну́тися) до життя́ — притомніти або ставати знову здоровим. Лице його відсвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя (Тют., Вир, 1964, 102); — Стрілять тебе я тут не стану.., — сказав сотенний. І з туману я повернувся до життя (Сос., II, 1958, 402).
6. до чого. Починати робити що-небудь знову, братися за те, що було припинене. Щоб не робити йому боляче, вона вирішила до цієї теми не повертатись (Скл., Хазяїни, 1948, 128); Мабуть, немає такого твору, до якого письменник не повертався б з бажанням щось підправити, щось додати чи змінити перед кожним його перевиданням (Вітч., 3, 1965, 181); Знову повернувся Максим до попередньої розмови (Ткач, Арена, 1960, 9).
7. розм. Швидко виконувати яку-небудь роботу; швидко робити щось. Усе в неї до ладу якось не тільки в хаті, а й у роботі: швидко вона повертається, діло горить у неї в руках (Мирний, І, 1949, 172); А тут у двері якийсь десятник: — Давай, бабо, дві паляниці та повертайсь, бо начальство дожидать не согласно [не згодне] (Вовчок, VI, 1966, 286); — Ти, стара, швидше там повертайся, відпустила дочку, то сама, як молода, крутися (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Дівчина, як дівчина: і очі красиві, і щоки свіжі, немов молоком умиті, і губи пухкі, а сама поки повернеться… (Хижняк, Тамара, 1959, 93).
Умі́ти поверну́тися коло чого — уміти зробити що-небудь.
8. у кого — що. Переходити з одного стану в інший, набирати іншого вигляду; перетворюватися в кого-, що-небудь. Зовсім скирти розсунулись, розпались — у гній повернулись (Мирний, III, 1954, 7); Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, що усе те щастя у велике лихо повернулось (Вовчок, І, 1955, 281).
9. тільки недок., розм. Постійно жити, перебувати в якому-небудь середовищі, товаристві і т. ін. Нехай тому легенько згадується, де він у світі повертається (Номис, 1864, № 11609); Козаки запорожці, де ви ся повертаєте? Де ви ся маєте? (Сл. Гр.); Вона сама собі, одним одна душею, буде повертаться у такому великому городі меж панами (Кв.-Осн., II, 1956, 281).
10. рідко. Те саме, що зверта́тися 1. Нічого сам не потрапивши, він повернувся за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Мирний, І, 1949, 384); — Хто ти? — Демобілізований солдат-арсеналець, маю честь повернутись, — відповідає Стоян, насилу додержуючи чиношанування (Довж., І, 1958, 42).
11. розм. Те саме, що поверта́ти 6. Вечоріло. Сонце повернулося на західну околицю неба (Тют., Вир, 1964, 143).
ПОВЕРТА́ТИСЯ2, а́ємося, а́єтеся, док., розм. Прийти, приїхати і т. ін. назад (про всіх або багатьох). [Радько:] Вже декотрі повертались з заробітків з Дону, силу понаносили нових пісень (Кроп., II, 1958, 365); Бувало увечері, як з роботи повертаються [наймити] та після вечері отак, перед святом, як заспівають.. — хлопець заніміє (Головко, II, 1957, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 641 - 642.