ПОВЕРХО́ВИЙ 1, а, е. Прикм. до по́верх 1; // Який має поверхи. В поверховому будинку світилося (Ірчан, II, 1958, 20).
ПОВЕРХО́ВИЙ2, а, е.
1. рідко. Те саме, що поверхне́вий. Вся ділянка під будівництво спланована з урахуванням відводу поверхових вод (Архіт. і буд., 4, 1955, 23).
2. перен. Який не торкається суті справи; неглибокий. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити грунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Л. Укр., V, 1956, 174); Проект поверховий, його могла висунути тільки людина, що не обізнана з теперішнім станом нашої хімічної промисловості (Шовк., Інженери, 1956, 14); Блондинка, в чобітках, блискучі очі, трохи стурбовані, — таке було перше поверхове враження від неї (Трубл., І, 1955, 100); // Який не вникає в суть справи, обмежується несуттєвим. Я любив і люблю Маяковського більше, аніж це деякі поверхові критики наші показати хотіли (Тич., III, 1957, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 643 - 644.