ПОВЕРХО́ВО.
1. Присл. до поверхо́вий2 2. Питання про впливи на письменника інших письменників у наших критиків займає чогось переднє місце, хоч розв’язують вони його, на мій погляд, дуже поверхово (Вас., IV, 1960, 48); Я зрозумів тепер, що Заруба не поверхово, а глибоко розуміється в сільському господарстві (Кучер, Прощай.., 1957, 467).
2. присл., діал. Зовні. Він чув себе легким і хоч поверхово спокійним (Фр., VII, 1951, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 644.