ПОВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Розважити, розвеселити чим-небудь когось. Тогді Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (Котл., І, 1952, 180); Він любить посміятися сам і повеселити студентів (Гуц., Передчуття.., 1971, 22); // Принести радість, утіху кому-небудь; порадувати. Ти ж мене повеселив, що ти не був з ними (Кв.-Осн., II, 1956, 409); // рідко. Надати веселого виразу (обличчю, очам і т. ін.). Жарт повеселив людські обличчя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 644.