ПО́ВЗИК, а, ч. Маленька лісова пташка ряду горобцеподібних, яка добре лазить по деревах уверх і вниз головою; поповзень. Повзики ретельно оглядають кожне дерево: чи не застряла бува де-небудь якась комаха (Веч. Київ, 14.I 1967, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 646.