ПОВИБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Вибрати з-посеред інших предметів (усе або багато чого-небудь). Хлопці розібрали полукіпок, повибирали кожен собі сніп (Головко, II, 1957, 245).
2. Обрати всіх або багатьох для виконання певних обов’язків. — Глядіть ще — не повибирайте й в управу своїх!.. Чуєте? — Гласні мовчали, мов не до них річ (Мирний, II, 1954, 271).
3. Витягти, вичерпати і т. ін. за кілька або багато разів усе або багато чого-небудь. Раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску (Укр.. казки.., 1951, 27); На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге, як батоги, коріння пирію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 648.