ПОВИБІГА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Вибігти (про всіх або багатьох). Повибігали якісь панночки, куці та бистрії (Вовчок, І, 1955, 75); З Оленчиної хати теж повибігали діти та босоніж бігали по двору (Турч., Зорі.., 1950, 144); * Образно. Мов у дзеркалі, видно в воді і небо,.. і кучерявії в’язи, що повибігали на самий край і попростягали зелені лапи над річкою (П. Куліш, Вибр., 1969, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 648.