ПОВИГИНА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, док. Вигнутися (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь; у кількох або багатьох місцях). Росте.. пшениця висока, густа-прегуста та зерниста, аж колос повигинався (Н.-Лев., І, 1956, 113); Навколо городу повигинався на всі боки паркан (Кобр., Вибр., 1954, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 651.