ПОВИГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Вигребти все або багато чого-небудь, з усіх або багатьох місць. Щеврик [птах] уже прилетів, уже обновив своє гніздечко, повигрібав із нього лапками земельку, навів чистоту (Тют., Вир, 1964, 202); — Всі попелища вже повигрібали Маріїні буряківниці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 651.