ПОВИЛА́МУВАТИ, ую, уєш і ПОВИЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Виламати все або багато чого-небудь. Діти швидко повиламували палиці і почали розкопувати нору (Коп., Як вони.., 1948, 70); Червоноармієць [поранений] спав і так сильно скреготав зубами, ніби хотів їх повиламувати (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 654.