ПОВИМИРА́ТИ, а́є і рідко ПОВИ́МЕРТИ, мре, док. Вимерти (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Товариство його [Ігнатове] недавно отсе в холеру повимирало (П. Куліш, Вибр., 1969, 272); [Одарка:] Як же небо захмариться і моєї зірочки не видко, то мені так важко стане, ніби навкруги мене все повимре (Кроп., І, 1958, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 655.