ПОВИМО́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Вимотати все або багато чого-небудь. Повимотувати всі нитки; Товсті.. троси.. звисали безпомічно і зів’яло, а складалося враження, немов якась сатанинська сила хотіла повимотувати з велетня його залізні жили (Гур., Наша молодість, 1949, 208).
2. перен. Знесилити, виснажити всіх або багатьох. Робота повимотувала людей.
◊ Повимо́тувати жи́ли (кишки́ і т. ін.) — виснажити, знесилити. — Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 655.