ПОВИПРІВА́ТИ, а́є, док., розм.
1. Випріти скрізь або в багатьох місцях (про рослини, посіви). Жито повипрівало.
2. Втратити вологу, рідину (всю або більшу частину) при варінні, прінні. Усе вже й повипрівало, а батька й досі нема обідати (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 658.