ПОВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, юємо, юєте, док., перех., розм. Висунути, вивалити назовні з рота, пащі (язик) (про всіх або багатьох). Шість левів язики повисо-лоплювали (Сл. Гр.); — Брешуть .. баби, а ті [люди] дурні порозвісюють [порозвішують] вуха й язики повисолоплюють та й вірять! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 661.