ПОВИСОЛО́ПЛЮВАТИСЯ, юється, док., розм. Висунутися, вивалитися назовні з рота, пащі (про язики всіх або багатьох). * Образно. Блиснув огонь, а невдовзі з усіх вікон повисолоплювались вогняні язики й лизали палацові стіни (Головко, II, 1957, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 661.