ПОВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка. Витрусити все або багато чого-небудь. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Н.-Лев., І, 1956, 99); Повитрушували з торби, що було, повечеряли (Вас., II, 1959, 157); Ось агітатор повитрушував останні папірці з кишені сюртука (Стельмах, І, 1962, 368); * Образно. — Позвозьте назад усі музеї та картини, а які німецькі чи італійські фашисти покрали й пограбували — повитрушуйте з їхніх душ (Ю. Янов., І, 1954, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 663.