ПОВИТРІЩА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док., розм.
1. тільки 3 ос. Широко розкритися (про очі). Ніс догори задрався, а очі, мов баньки, так і повитріщались (Кв.-Осн., II, 1956, 279).
2. Широко розкрити (очі) (про всіх або багатьох). Повитріщались з ляку сови, І бідний зайчик драла дав (Гл., Вибр., 1951, 133); // на кого — що і без додатка. Втупитися в кого-, що-небудь поглядом, широко розкривши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.). І мовчки дивляться на їхнє прощання чабани та чабанки від хати, і сектантки повитріщалися від кошари (Гончар, Тронка, 1963, 329).
3. рідко. Виставитися, вирізнитися на чому-небудь (про все або багато чогось). Вона повела Кохайлика до сліпих вікон архирейської [архиєрейської] господи, які так насторожено повитріщалися в обіллятий місячним сяйвом старий вишневий садок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 663.