ПОВИШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Виколоти, вибити (звичайно очі). — Я тобі баньки твої брехливі геть повиштрикую! (Вол., Місячне срібло, 1961, 316); — Та ми йому [фашистові] очі рогачами повиштрикуємо (Тют., Вир, 1964, 390).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 665.