ПОВКЛЯКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Стати на коліна; уклякнути (про всіх або багатьох). Та й усі, хто там був, повклякали на землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 680.