ПОВМИВА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Умитися (про всіх або багатьох). Бурлаки встали, повмивались (Н.-Лев., II, 1956, 206); Увечері дівчата й молодиці зарані збирались біля паркана. Повмиваються ото після сапання, хусточки біленькі.. понапинають (Мик., II, 1957, 36); // перен. Освіжитися, обмиваючись (росою, дощем і т. ін.) (про все або багато чого-небудь). А земля вже налагодилась його [сонце] стріти: зелені трави порозправляли свої дрібненькі листочки, повмивалися вже свіжою ранньою росою… (Мирний, І, 1949, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 681.