ПОВНОСИ́ЛИЙ, а, е. Повний сил, енергії. Всі [бійці] повносилі, пашать здоров’ям — харчів, видно, мають вдосталь (Гончар, III, 1959, 254); * Образно. Вони вийшли до берега і якусь хвилину мовчазно дивилися на могутній і грізний, по весінній поводі широкий, повносилий Дніпро (Коцюба, Нові береги, 1959, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 686.