ПО́ВНО-ПОВНІ́СІНЬКО, розм. Присл. до по́вний-повні́сінький. В соборі було повно-повнісінько молільників. Колишні сенатори й колишні міністри, діячі Державної думи.. зібралися в цей день ще раз помолитись за своє майбутнє (Гончар, II, 1959, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 686.