ПОВНЯКИ́, і́в, мн. (одн. повня́к, а́, ч.) (Tagetes L.). Трав’яниста декоративна рослина з запашними квітами жовтого або жовтогарячого кольору. Васильки, та повняки, та півники тріщали під босими ноженятами, дрібні кулачки гупали де попало, проте хлопці билися мовчки (Дн. Чайка, Тв., 1960, 109); Зайдеш у двір — хата мов вінком обвита, так квітник обійшов її: цар-борода,.. барвінок, повняки, чорнобривці (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 687.