ПОВОРО́Т, розм., рідко ПОВОРІ́Т, ро́ту, ч.
1. Дія за знач. поверта́ти1, поверну́ти 1-3, 11 і поверта́тися 1, поверну́тися 1, 2, 4. Невидний поворот руля. Машина стала (Еллан, II, 1958, 17); Он тут він сидів, от придавлена травичка, листочок, що лежав на крисані, а потім упав на камінь від молодечого повороту голови (Хотк., II, 1966, 58); Степан Васильович, мов заєць, петляє з вулички у вуличку, робить несподівані повороти й поволеньки вибирається (Стельмах, І, 1962, 589); Петро Федорович закрив очі; пляма не сходила. Він повернувся на бік — і пляма перейшла за його поворотом (Мирний, І, 1954, 321).
2. Місце, де що-небудь (дорога, вулиця і т. ін.) повертає, відхиляється вбік. На повороті стає [жінка], розглядає якусь рослину і повертає до мене лице… (Коцюб., II, 1955, 419); Рота рушила з місця, а за хвилину зникла за поворотом вулиці (Цюпа, Три явори, 1958, 18).
◊ Зрі́зувати (зріза́ти, зрі́зати) поворо́т див. зрі́зувати; Обере́жніше на поворо́тах — застереження або погроза тому, хто робить що-небудь не подумавши.
3. перен. Повна зміна у напрямі, розвиткові чого-небудь; перелом. Велика Жовтнева соціалістична революція означала крутий поворот в історичній долі нашої країни, знаменувала початок нової ери у всесвітній історії людства (Ком. Укр., 12, 1966, 49); Від такого трагічного повороту справи у Юрка на голові чуб піднявся, як на їжакові колючки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 93).
4. розм. Повернення кого-небудь. Досить довго ждала Регіна на вулиці на поворот Владка (Фр., VI, 1951, 321); Щодо грошей, то я тим часом їх маю і, сподіваюсь, на пробування тут і на поворіт додому мені їх стане (Л. Укр., V, 1956, 342); З зростаючим болем у серці На поворот твій чекає [батько], — тяжка йому випала старість (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 691.