Слово "повставати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОВСТАВА́ТИ1, таємо́, таєте́, док.

1. Устати, підвестися з місця (про всіх або багатьох). Разом повставали [запорожці], коней посідлали, Поїхали визволяти Катриного брата (Шевч., II, 1963, 151); Коли Мічурін увійшов до кімнати,.. всі встали. Вони часто потім згадували про це, сміючись і жартуючи й запитуючи один одного, чому ж все-таки вони повставали, як школярі? (Довж., І, 1958, 453); // Прокинувшись від сну, піднятися з постелі. На другий день вже ми повставали, а баба спить (Коцюб., І, 1955, 457); — Це ви, мамо? — Я. — Наші вже повставали? — Сплять іще (Тют., Вир, 1964, 224).

2. Вийти з чого-небудь, висадитися (про всіх або багатьох). Потім до берега приставши з Троянством голим всім своїм, На землю з човнів повстававши, Спитавсь [Еней], чи є що їсти їм (Котл., І, 1952, 70).

ПОВСТАВА́ТИ2, таю́, тає́ш, недок., ПОВСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.

1. Підніматися на боротьбу з ким-, чим-небудь, проти когось, чогось; піднімати повстання. Повстає кругом по світі Плем’я сміле, войовниче, Що для люду права, хліба, Волі і освіти кличе (Фр., X, 1954, 120); Хмельницький.. звернувся з універсалом до польських селян, закликаючи їх повставати проти шляхти (Іст. УРСР, І, 1953, 246); Народ проти панів повстав і вільний став (Укр.. присл.., 1955, 335); Чого той ворог нападать спішить? Бо він вже знає, що йому не жить. Бо ним в Європі скорені народи повстати можуть за зорю свободи (Тич., II, 1957, 79); У Жовтні великім.. Твої [Україно] трударі — шахтарі, орачі — Повстали на пана, на ката (Бичко, Сійся.., 1959, 45); // Пробуджуватися до активних дій. В уяві моїй крізь мільйони облич палає доба неповторна, коли ми повстали на партії клич бить чорні загони Ейхгорна (Сос., І, 1957, 450).

2. перен. Чинити опір, протидіяти. [Єпископ:] Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них (Л. Укр., II, 1951, 233); В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (Томч., Жменяки, 1964, 16); На подив самої Даші, проти її участі в секті рішуче повстала мати (Жур., Вечір.., 1958, 218).

3. З’являтися, виникати. З криком «мала куча» валяться [парубки] на Ониська, знаходиться ще десяток охочих, повстає купа з самих рук та ніг (Хотк., І, 1966, 111); За його почином і головно на його акціях, повстала велика дестилярня [нафтоочисна фабрика] біля Дрогобича (Фр., VIII, 1952, 394); Діти зовсім не плакали, бо були налякані вогнем, який повстав над цілим Хрещатиком (Ю. Янов., II, 1954, 34); // Відкриватися зорові, ставати видним. Їхатимеш, то шлях тобі звивається бором..; коли, от, опахнув свіженький вітерець — і засиніє старий Дніпро поміж зелених комишів та червоного верболозу, і повстають круті сиві гори (Вовчок, І, 1955, 95); Уже було подать рукою До наших вулиць і садів, Що повставали за рікою, — І кожен зустріччю радів (Перв., І, 1958, 481); // Оживати в пам’яті, виникати в уяві і т. ін. Повстає в моїх очах Жіноча постать (Рильський, І, 1960, 261); В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне.. поводження дочки (Коцюб., І, 1955, 270); І разом покину ледаче писання, І в серці повстане єдине бажання Довіку читати на личку твоєму Найкращого серця найкращу поему (Сам., І, 1958, 130); // Починатися, зароджуватися, брати початок. — Все, що ми бачимо круг себе, доводить нам, що без причини нічого не повстає (Гр., II, 1963, 105); Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам, з кого повстали безкраї світи, — чи створив він, чи не творив їх, — він бачив усе з високості (Л. Укр., IV, 1954, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 693.