ПОВСТЯКИ́, і́в, мн. (одн. повстя́к, а́, ч.). Те саме, що повстя́ники. Біля старого на підлозі стояла зелена скринька, зверху була приторочена пара стоптаних повстяків (Панч, Синів.., 1959, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 694.